У вересні-жовтні 1941-го…

У вересні-жовтні 1941-го…

З 17 серпня 1941 р., коли німецькі війська захопили Нікопольський марганцевий басейн, у т.ч. міста Нікополь та Марганець, а наступного дня вийшли до м. Запорожжя, фронт бойових дій тимчасово стабілізувався по Дніпру та його плавням, які розкинулись широкою долиною від 4-х до 30-ти км на відстань від Хортиці до Каховки.

За завданням місцевих партійних органів та Нікопольського міськвідділу НКВС на захід та на схід від м. Нікополя в глибині плавнів розташувалися два Нікопольські, два Харківські, а також Чкалівський, Апостолівський і Марганецький партизанські загони, які були сформовані на базі винищувальних батальйонів НКВС. Вони розпочали напади на невеликі групи німецьких солдат і офіцерів та їх штабні машини на шляхах, збирали розвідувальні дані про ворога, які передавали представнику штабу радянських військ майору Соколову. Соколов – це був оперативний псевдонім майора розвідки Мельничука Олександра.

Для спільних дій та їх координації партизани створили Раду на чолі з командиром Нікопольських партизанів Рижиковим Федором.

Проте партизани мали слабке озброєння, і тому Військова рада Південного фронту в кінці серпня 1941 р. ухвалила рішення сформувати спеціальний розвідувально-диверсійний загін фронтового підпорядкування. Він повинен був посилити оборону партизан в плавнях і міцно утримувати їх від нападів противника.

Майор Мельничук через десятиліття згадував, що загін формувався у с. Максимільянівка Донецької області. Йому було присвоєно №1080 – це був номер польової пошти штабу Південного фронту. У своєму складі він мав три роти по 100 бійців, командирів, які майже всі були добре озброєні автоматичною зброєю, багато гранат і вибухівки. Командиром загону був батальйонний комісар Михайло Захаров, його заступником – капітан-прикордонник Петро Гаркавченко, начальником штабу – майор Олексій Мартинов, комісаром загону – політрук Анатолій Квасневський. Загін був укомплектований добровольцями із числа бійців і командирі 2-го прикордонного загону НКВС, співробітників міліції Управління НКСВС по Львівській, Ізмаїльській, Миколаївській областях, артилеристів 380-го гаубичного артилерійського полка 176-ї стрілецької дивізії, інженерів, техніків, робітників Криворізьких залізорудних шахт, представників партійно-господарського активу,робітників номерних заводів із м. Миколаїва тощо.

В ніч на 16 вересня 1941 р. на автомашинах загін 1080 у складі 311 бійців і командира був перекинутий з Донеччини до с. Ушкалка, де їх зустріли попереджені майором Мельничуком, Голова Ради партизанських командирів Ф.Рижиков. За допомогою партизан загін 1080 переправився у плавні на підготовлену базу, надійно заховану на р. Темній.

В цей час в плавнях діяли Лепетихський (62 партизани), Апостолівський (40 партизан), Нікопольсько-Харківський (40 партизан), Криворізький (26 партизан) партизанські загони.

Ситуація на фронті різко погіршилася. Німецькі війська прорвали фронт радянських військ під Каховкою і за кілька днів війни до Перекопу, Білозерки, захопили більшу частину Північної Таврії. Частина місцевих загонів – Чкалівський і Марганецький, відступили на схід.

Ворог намагався проникнути у плавні. Партизани зустрічали їх із засідок прицільним вогнем. 19 вересня 1941 р. ворожий батальйон проник у плавні, але був розгромлений. Партизани втратили 19 вбитими та 14 пораненими.

У відповідь партизанські загони здійснили в кінці вересня 1941 р. напад на станцію Чортомлик, а на початку жовтня 1941 р. – на німецькі позиції у селах на лівому березі Дніпра.

9 жовтня 1941 р. із с. Капулівка і с.Покровське на плавні під прикриттям сильного артилерійського і мінометного вогню здійснив напад батальйон СС. Розпочався багатогодинний бій, в якому есесівці втратили кілька десятків вибитими та пораненими і змушені були відступити. Партизани втратили 20 вибитими і пораненими.

Партизанська розвідка повідомила, що німці оточили плавні і готують великий наступ силами 444-ї охоронної дивізії. Штаб Південного фронту віддав наказ партизанам загону 1080 йти на прорив у знаменівські ліси, а місцевим партизанам – переходити у підпілля.

З 18 жовтня по 27 жовтня 1941 р. в плавнях йшли жорстокі бої, в яких загинуло близько 200 партизанів, багато зникло без вісті. Німці втратили 59 солдатів і офіцерів вбитими і пораненими.

З того часу пройшли десятиліття, а бійці і командири загону 1080 досі значаться зниклими без вісті…

 

М.Жуковський, історик


 

 





  • winkwinkedsmileam
    belayfeelfellowlaughing
    lollovenorecourse
    requestsadtonguewassat
    cryingwhatbullyangry
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив